Велика Палата Верховного Суду сформувала нову правову позицію, відповідно до якої за оскарження постанов про адміністративне правопорушення необхідно платити судовий збір.

Так, за позицією Великої Палати Верховного Суду, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

‼️ Таким чином, Велика Палата ВС відступила від раніше зробленого висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року.

Суд приводить чимало аргументів на користь винесеного рішення, один з них полягає у тому, що відповідно до положень статей 3, 5 Закону України «Про судовий збір» серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об’єктів оплати судовим збором.

Велика Палата наголосила, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. Вона становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Це 420,4 гривень.

Тобто, тепер, коли ви надумаєте скористатися своїм правом на звернення до суду, щоб оскаржити постанову , якою накладено штраф 340 гривень (наприклад, за частиною 1 статті 121 КУпАП), вам потрібно сплатити 420,4 гривень судового збору.

Україна у статті 1 Конституції України проголосила себе правовою державою, і як правова держава повинна забезпечити доступність правосуддя для своїх громадян. Конституція України передбачає судовий захист прав і свобод людини і громадянина (частина 1 статті 55), найважливішою формою реалізації якого є здійснюване виключно судами правосуддя (частина 1 статті 124). Як зазначив КСУ у рішенні №8-рп/2002 від 7 травня 2002 року, судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина.

❓ І як у такому разі бути з «доступністю правосуддя»..

З початку цього року зросла заборгованість населення за спожиті житлово-комунальні послуги (без урахування газу та електроенергії). Станом на початок березня, за даними Державної служби статистики України, заборгованість становила понад 32 млрд. грн.

І коли карантин закінчиться (а він закінчиться!), постачальники житлово-комунальних послуг почнуть забирати у вас майно. Суди завалять позовами, й далеко не про те, що ви заборгували й треба примусово стягнути за вас ці гроші, а одразу – про арешт вашого «сімейного гнізда».

Один чолов’яга з Луцьку залишився без квартири, і це не жарт. Реальна судова практика!

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об’єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

Але ініціювати конфіскацію житла можна тільки в тому випадку, якщо заборгованість перевищує 20 розмірів мінімальної зарплати. А це 94 460 гривень.

На сьогодні постачальник житлово-комунальних послуг має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг.

Судовий наказ є виконавчим документом, на підставі якого в разі, якщо боржник добровільно не виконає рішення суду, здійснюватиметься примусове виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

Є і «приємний момент». Навіть якщо існують підстави для звернення стягнення на житловий будинок або квартиру, в якій фактично проживає боржник, то, насамперед, звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржникові.

Для конфіскації квартири проводиться процедура примусового продажу з публічних торгів. Цим займається державна виконавча служба або приватні виконавці після винесення судом відповідного рішення про стягнення боргу з комунальних платежів. При цьому, виконавцю не обов’язково потрапляти всередину такої квартири, досить зробити її оцінку і зібрати всі необхідні документи. Про проведення прилюдних торгів в обов’язковому порядку повідомляється боржник.

‼️ Друзі!
Оплату «комуналки» не відтерміновували і не скасовували!

Мова йде про зміни до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Але в документі указано, що до 1 липня призупиняється нарахування пені. Тобто якщо ви раптом не зможете вчасно заплатити комуналку, то вам не треба буде платити пеню. До того ж, забороняється припиняти або зупиняти надання послуг громадянам навіть у разі несплати платежів або їх затримки, але до 1 липня. Із початку липня вам доведеться погасити будь-яку заборгованість за комунальні платежі.

☝? Тобто обов’язок оплачувати за спожиті послуги Закон не скасовує. Це стосується всіх комунальних послуг: теплопостачання, вивозу сміття, водопостачання, водовідведення, електроенергії та газопостачання.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться у судовому порядку.

Позовна заява про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, подається в порядку цивільного судочинства.

За подання позову немайнового характеру особою сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу відповідно до Закону України «Про судовий збір» (840 грн. 80 коп. — станом на 01 січня 2020 року).

Підстави звернення:
? відсутність наймача або членів його сім’ї в жилому приміщенні без поважних причин понад 6 місяців (стаття 71 Житлового кодексу Української РСР);
? відсутність членів сім’ї власника жилого приміщення без поважних причин понад 1 рік (стаття 405 Цивільного кодексу України).

Підтвердження відсутності особи в жилому приміщенні – будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання. Наприклад:
? повідомлення про це в листах;
? розписка;
? переадресація кореспонденції;
? створення сім’ї в іншому місці;
? пояснення свідків;
? виїзд в інший населений пункт;
? перевезення майна в інше жиле приміщення;
? акти про відсутність особи за місцем реєстрації протягом певного періоду часу тощо.

Якщо наймач або члени його сім’ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору — судом.

❗️ Жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім’ї понад шість місяців у випадках:

1️⃣ призову на строкову військову службу або направлення на альтернативну (невійськову) службу, а також призову офіцерів із запасу на військову службу на строк до трьох років; призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період і якщо під час її проходження вони отримали поранення, інше ушкодження здоров’я та перебувають на лікуванні в медичних закладах або потрапили в полон чи визнані безвісно відсутніми;
2️⃣ тимчасовий виїзд з постійного місця проживання за умовами і характером роботи або у зв’язку з навчанням (учні, студенти, стажисти, аспіранти тощо), у тому числі за кордоном;
3️⃣ влаштування дитини (дітей) на виховання до родичів, опікуна чи піклувальника, у прийомну сім’ю, дитячий будинок сімейного типу, заклад для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування;
4️⃣ виїзд у зв’язку з виконанням обов’язків опікуна чи піклувальника, наданням батькам-вихователям житлового будинку або багатокімнатної квартири для створення дитячого будинку сімейного типу;
5️⃣ влаштування непрацездатних осіб, у тому числі дітей-інвалідів, у будинку-інтернаті та іншій установі соціальної допомоги;
6️⃣ виїзд для лікування в лікувально-профілактичному закладі;
7️⃣ взяття під варту або засудження до арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк чи довічне позбавлення волі.