Земельне питання: ще один спосіб як ВІДІБРАТИ ЗЕМЛЮ в українців винайдено

Друзі, скажемо відверто, це жах! І говорити про нього у рамках одного посту тут не вийде. Однак ви повинні знати про це якомога більше!

З цією всією катавасією з коронавірусом з поля зору зникло чимало «але». Ці «але», найчастіше, знаходяться на одному сайті – Офіційний портал Верховної Ради України, і приховані вони під виглядом законопроектів. Щотижня ми аналізуємо їх разом з вами тут чи даємо коментарі різним ЗМІ, лаємо нашу владу чи навпаки – знаходимо щось позитивне. Але не цього разу..

..бо українська влада вирішила створити нестерпні умови для приватних осіб, щоб останні якомога швидше продали свою землю.

Ще наприкінці лютого цього року у Раді зареєстровано законопроект №3131 (чомусь завжди найбільш скандальні проекти законів мають «стильні» номери, не помічали?) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції». Ініціативна група – партії «Слуга народу» та «Довіра».

Ремарка. Друзі, ми не хочемо, щоб ви думали, що Telegram-канал «Адвокат Права» – «проплачений» якоюсь політичною силою чи на всі 100% підтримує ту чи іншу течію. Ми вказуємо прізвища політичних діячів, назви партій для того, щоб ви мали певне уявлення про те, хто «за цим всім стоїть». Все потрібно розглядати у системі. Та про це – далі.

За словами авторів законопроекту, сьогодні в Україні існує тіньовий ринок оренди земель. І за оцінками експертів він становить 28% від загальної площі сільськогосподарських земель або близько 12 млн. га з 42 млн. га с/г земель України. При цьому в офіційній оренді перебуває близько 25 млн. га с/г земель. У 2019 році обсяг тіньової оренди с/г земель в Україні складав від 19 до 69 млрд. грн. При цьому втрати бюджетів всіх рівнів від недоотримання податків та інших платежів становлять 6-22 млрд. грн. на рік. За словами авторів, значна кількість власників землі не декларує доходи, отримані від використання землі. Тому виробники, які сплачують податки, опиняються у нерівних умовах з «мінімізаторами».

Про проект. Дуже коротко.

Проект згідно із пояснювальною запискою до нього «має на меті утворити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівно напружене  оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами».

У законопроекті шляхом внесення змін Податкового кодексу України пропонується встановити механізм оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок в обсязі поставленого податкового зобов’язання (далі – ППЗ). Сплаті, зокрема, підлягає різниця між сумою ППЗ та сумою сплачених суб’єктом податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою (емфітевзисом) земельних ділянок.

Крім того, зменшується сукупний розмір земельних ділянок (з 2 до 1 гектара), з якої не оподатковується дохід фізичної особи, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на таких земельних ділянках.

А тепер починаємо виголошувати свої «фе».

Цей законопроект приведе до витіснення дрібних фермерів з їхньої землі великими агрокомпаніями. Адже селян змусять позбуватися землі, утримувати яку багатьом стане невигідно. За даними Держгеокадастру, земельні паї має близько 7 млн українців. Середній пай — 4 га. Близько 4,5 млн. власників паїв є одноосібниками. Це значить, що вони обробляють пай самостійно. Решта паїв здається в оренду. Починаючи з 2014 року кількість одноосібників зростає. Власники відмовляються здавати землю в оренду та обробляють її самі.

Великі підприємства платять мінімум податків завдяки спрощеній четвертій групі оподаткування. Це близько 300 гривень з гектара єдиного податку, який замінює собою два податки: земельний і податок на прибуток. До того ж юрособи не є кінцевими платниками решти податків (ПДВ на паливо, насіння або добрива). Тому нейтралізують їх при продажу своєї продукції, переклавши на кінцевого споживача. Натомість одноосібники не є юридичними особами та не мають такої можливості.

Тож після того як вступить в дію закон про зняття мораторію, багатьом буде краще продати землю. Адже якщо ви маєте свій пай, але не обробляєте його та не здаєте в оренду, то податок платити все одно потрібно. Законопроект передбачає необхідність сплати поставленого податкового зобов’язання усіма власниками, постійними користувачами або орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Не сплачувати податок можуть лише фізичні особи, що є власниками або постійними користувачами земельних ділянок із сільськогосподарськими угіддями, розміри яких не перевищують норми безоплатної приватизації для ведення садівництва (до 0,12 гектара), будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара), для індивідуального дачного будівництва (не більше 0,10 гектара). А також для ведення особистого селянського господарства, проте не більше 0,5 гектара.

Всі ці «тіньові» та «приховувані» є тому, що існує загальна неефективність існуючої системи оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності в Україні. Мова про 4 групу платників єдиного податку, яка потребує суттєвого вдосконалення, оскільки за своєю природою має застосовуватися виключно суб’єктами малого підприємництва з невеликими доходом, чисельністю працівників тощо, для яких ведення повноцінного податкового обліку є складним та економічно обтяжливим.

Не можна погодитись із запровадженням ППЗ для фізичних осіб – власників (постійних користувачів) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що перевищують розмір 1 га, адже вказані ділянки надаються, насамперед, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції (ст. 2 Закону України «Про особисте селянське господарство»), а їх розмір для безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі ст.121 Земельного кодексу України становить саме до 2 гектарів.

Одночасно виглядає незрозумілим, про оподаткування яких доходів таких власників (користувачів) земельних ділянок може йти мова, якщо вони використовують вирощену продукцію виключно для власного споживання.

Тому й назва проекту — «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» – не повною мірою відображає його зміст, в якому передбачені зміни лише до одного закону – Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, де зміни до Земельного кодексу України? Це логічно, що останні повинні бути.

Законопроектом установлена формула, за якою обчислюється податок. ППЗ = НГО × S × 0,05 × М/12. Опустимо тлумачення, перейдемо одразу до цифр. Станом на 01.01.2020 р. середня НГО становить близько 30 тис. грн. Виходячи з середньої НГО, мінімальний податок становитиме 1500 грн. за гектар. Пам’ятаємо, що середній пай по Україні — 4 га. Тобто, якщо ви маєте пай, але не знаєте його в оренду чи не сплачуєте податків з прибутку, то податок складе близько 6 тис. грн в рік.

Якщо ж земельну ділянку офіційно передати в оренду, то сплачувати податок буде орендар, а для власника земельної ділянки нічого не змінюватиметься — він і надалі має отримувати передбачену орендну плату у передбаченому договором розмірі. У разі перебування земельної ділянки у легальній оренді, при якій орендарем сплачуються всі передбачені законодавством податки, розмір податкового навантаження фактично залишиться незмінним.

З одного боку це змусить власників здавати свої паї в оренду офіційно, аби було вигідно утримувати ділянку. З іншого — позбавить конкурентоспроможності одноосібників. І ті також будуть змушені здавати свою ділянку в оренду. Але якщо орендаря з вигідними умовами не знайдеться, то єдиним виходом стане продаж.

А як щодо ускладнення адміністрування податків та зборів, оскільки передбачає, окрім декларування податків на прибуток, доходів фізичних осіб, єдиного податку, ще й розрахунок ППЗ для кожної із земельних ділянок, загального ППЗ та його перевищення над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції.

Про інші технічні ляпи говорити? Типу, а де висновок КМУ про доцільність цього законопроекту, оскільки відповідно до статті 116 Конституції України саме він забезпечує проведення податкової політики? До законопроекту не надано фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), що не відповідає вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України. І у цей же час Комітет з питань бюджету.. ПОГОДЖУЄ це проект!

Пропонований механізм оподаткування на основі ППЗ не враховує особливостей сільськогосподарського виробництва,зокрема, таких, як:сезонність виробництва, залежність від погодних та біологічних факторів, специфіка окремих видів сільськогосподарського виробництва – наприклад, їх збитковість та потреба у державному субсидіюванні, які, де-факто, визначають рівень прибутковості (збитковості) сільськогосподарського виробництва, а відтак платоспроможність, у тому числі, у частині сплати податків. При запровадженні ППЗ, яке суттєво збільшує податкове навантаження для відповідної категорії товаровиробників, наявність таких факторів підвищує ризики виникнення та значного зростання у них податкової заборгованості з відповідними соціально-економічними наслідками.

Чи ось це: «Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року». Нікого не дивує? Чи може нардепи забули, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Це, до речі, стаття 58 Конституції України.

А що думаєте ви?

Чи є гіробордист учасником дорожнього руху?

Не знаємо, чули ви про таку ситуацію, однак 100% в житті бачили чи навіть користувалися електросамокатами, гіробордами тощо. Так ось, у вересні 2019 року сталася ДТП за участю автомобіля і електросамоката, яку облікували як «наїзд на велосипедиста». Й таких прикладів чимало у світі. Тож ким насправді є гіробордист тощо з точки зору ПДР?

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. При цьому до учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.

☝? По суті, власник електротранспорту є учасником дорожнього руху, отже має дотримуватись ПДР. У той же час механічні показники, наприклад, електросамоката не підпадають під визначення механічних транспортних засобів в Україні. Механічний транспортний засіб — це ТЗ, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Таким чином, щоб електросамокат та подібний електротранспорт вважався механічним ТЗ, він повинен мати двигун потужністю понад З кВт. Зазвичай потужність таких пристроїв становить від 250 до 800 Вт

Не зважаючи на те, що самокат має двигун, як, наприклад, і троллейбус — його потужності недостатньо, щоб отримати юридичний статус «механічного ТЗ», а у ПДР для двоколісних транспортних засобів є визначення: велосипед, мопед та мотоцикл. Жодне з цих визначень до електросамоката та подібного електротранспорту (електробайк, гіроскутер, моноколесо, сегвей. Гіроборд тощо) повністю не підходить.

Для того щоб не створювати небезпечних ситуацій на дорозі, існує правило, що згідно з пунктом 11.7 ПДР транспортні засоби, швидкість руху яких не повинна перевищувати 40 км/год або які з технічних причин не можуть розвивати таку швидкість, повинні рухатися якнайближче до правого краю, крім випадків, коли виконується обгін, об’їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.

Особа, що здійснює рух проїзною частиною ТЗ, є учасником дорожнього руху, тому має дотримуватися ПДР та підлягає притягненню до відповідальності на загальних підставах у разі порушення цих Правил. Відповідно до пункту 1.9 ПДР особи, які порушують ПДР, несуть відповідальність згідно із законодавством України.

‼️ Та крок уперед вже зроблено. Менше тижня тому Комітет Ради схвалив і передав на розгляд ВРУ законопроект №3023, який пропонує зробити повноправними учасниками дорожнього руху власників легкого електротранспорту.

1️⃣ Законопроект має на меті ввести категорію «персональний легковий транспорт», до якого будуть належати всі гіроборди, еклектросамокати тощо.

2️⃣ Заборонять їздити на тротуарах. Дозволять лише або на велодоріжках, або ж (якщо вони не обладнані) краєм проїзної частини чи узбіччям.

3️⃣ Електросамокати мають бути обладнані світловідбивачами (а за можливості й звуковим сигналом).

4️⃣ Пропонується також ввести заборону на керування під дією наркотиків чи алкоголю та не можна буде тримати в руці телефон.

5️⃣ Відповідно до проекту власників електротранспорту зможуть штрафувати за порушення правил дорожнього руху на 85 грн., а також за перехід дороги в недозволеному місці – на 51 грн.

Платні пляжі та водойми? Чи потрібно платити, щоб скупатися?

По всій території України існує біда з незаконною забудовою берегів річок та озер з порушеннями Конституції України та діючого законодавства. А новий закон про безперешкодний доступ до води повноцінно ще не встиг запрацювати через епідемію коронавірусу. Так, юридично це чинний нормативно-правовий акт, а фактично.. а фактично у нас зажди були проблеми з доступом до водних ресурсів. ??‍♂️

‼️ Та варто пам’ятати й про такі норми

Зокрема у статті 47 Водного кодексу України зазначено, що «загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб безкоштовно, без закріплення водних об’єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів».

Право користуватися природними об’єктами закріплено у статті 13 Конституції України, де чітко визначено, що «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України … є об’єктами права власності Українського народу. Кожний громадянин має право користуватися природними об’єктами права власності народу відповідно до закону». До речі, це норма прямої дії!

Тож відповідно до чинного законодавства України стягувати плату за вхід до пляжу – протизаконно. Будь-які «приватні платні VIP-пляжі» з обмеженим і платним входом є протизаконним явищем, що потребує втручання правоохоронних органів. Тому якщо на певній локації обмежують вхід на пляж та вимагають плату, громадянин має право відразу викликати поліцію.

☝? Купання на пляжах є реалізацією громадянами права загального користування і не може бути платним. Обмеження (заборона) загального користування допускається локально лише з метою охорони життя і здоров’я громадян, охорони навколишнього природного середовища та з інших передбачених законодавством підстав і проводиться у затвердженому законодавством порядку.

Так, згаданим вище законом громадянам забезпечується безперешкодний та безоплатний доступ до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах у межах пляжної зони, до берегів річок, водойм та островів для загального водокористування.

❗️ Забороняється обмеження загального водокористування, у тому числі обмеження купання та плавання на човнах, любительського і спортивного рибальства, причалювання до берега у світлу пору доби у зв’язку з перебуванням земельних ділянок прибережних захисних смуг (пляжної зони) у користуванні юридичних або фізичних осіб, крім передбачених законом випадків.

❗️ Забороняється у прибережних захисних смугах влаштовувати огорожі або інші конструкції, що перешкоджають доступу громадян до берегів річок, водойм та островів, крім передбачених законом випадків. У межах пляжної зони прибережних захисних смуг також забороняється влаштування огорож або інших конструкцій, що перешкоджають доступу громадян до узбережжя морів, морських заток, лиманів та островів у внутрішніх морських водах.

‼️ Обмеження у будь-який спосіб безперешкодного або безоплатного доступу громадян до вищезазначених об’єктів тягне за собою накладення штрафу.

☝? До речі, всі огорожі й таке інше повинні були бути демонтовані до 21 лютого цього року. Як бачимо на практиці – «щось не склалося».

Яка вона, ера кримінальних проступків? Частина 2

Дуже спрощено мета закону полягає в тому, щоб розвантажити слідчих правоохоронних органів від «дрібних» справ, передавши їх дізнавачам – окремому структурному підрозділу, що спеціалізується на правопорушеннях невеликої тяжкості – проступках.

❓ У чому різниця між злочинами невеликої тяжкості і проступком?
Головним чином, у покаранні. Якщо до 1 липня 2020 року до «легких» належали злочини, за які передбачено до 51 000 грн. штрафу та/або до 2 років позбавлення волі, то проступки передбачають такий же рівень штрафу, але вже без тюремного терміну.

❓ У чому особливість проступку?
? По-перше, він не є злочином, тому після відбуття покарання за нього у особи немає судимості.
? По-друге, його розслідуванням займається не слідчий, а дізнавач, «полегшена» версія слідчого.

‼️ Під час розслідування проступку можна проводити будь-які слідчо-розшукові дії, крім негласних. При цьому робити це можна ще до внесення інформації про проступок до ЄРДР.

 Де прихована корупція?

Якщо під час розслідування проступку з’ясується, що особа все ж скоїла злочин (наприклад, звичайна крадіжка – це проступок, а в організованій групі – вже злочин) – справа має бути передана слідчим органам. І навпаки, якщо слідчі під час розслідування злочину з’ясують, що він «дуже незначний» (проступок), вони повинні будуть передати справу дізнавачам.

Це можливість «комерційної» перекваліфікації одного виду правопорушення в інший в обох напрямах. І цей «бізнес» дуже вигідний, оскільки ніхто не хоче мати судимість! Як правило, проступком є «базове» правопорушення, а його повторність, груповий характер або інші обтяжуючі обставини перетворюють його в «повноцінний» злочин.

☝? З 1 липня в КК України істотно посилюється покарання за більш ніж 100 статтями. Це дозволило вивести ряд правопорушень із категорії проступків, максимальне покарання за які – не більше 3000 прожиткових мінімумів, або 51 000 грн., у розряд злочинів.

Однак далеко не всі «проблемні» статті потрапили під «удосконалення», внаслідок чого досить серйозні правопорушення перетворяться на проступки зі спрощеним форматом розслідування й відсутністю судимості в осіб, які їх вчинили.

Трішки пізніше розповімо про те що та як змінилося.

Далі буде..

Яка вона, ера кримінальних проступків? Частина 1

Сьогодні, 01 липня 2020 року, почалася нова ера – ера кримінальних проступків. День, про який так багато говорили, дискутували. Що це таке? Як саме змінився кодекс? Як з цим бути та працювати? Що потрібно знати пересічним громадянам? Плюси та мінуси? Відсьогодні ми розпочинаємо публікувати серію статей з відповідями на ці та інші питання.

⁉️ Тож, що саме сьогодні побачили юристи у КК?

1️⃣ Не має «злочинів», є «кримінальні правопорушення».
Тобто забудьте про стару-добру статтю 11. Відтепер кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб’єктом кримінального правопорушення.

2️⃣ Можете забути й про звичну класифікацію, передбачену статтею 12.
Відтепер кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. З КК зникає поняття «злочин середньої тяжкості», а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

‼️ Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 51 тис. грн.) або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

❗️ Злочини поділяються на:
? нетяжкі (основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (170 тис. грн.) або позбавлення волі на строк не більше п’яти років);
? тяжкі (основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 тис. грн.) або позбавлення волі на строк не більше десяти років);
? особливо тяжкі (основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (425 тис. грн.), позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі).

3️⃣ Інститут звільнення від КВ зазнав змін у частині дійового каяття.
Відтепер особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин (а було – «вперше вчинила злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості»), крім корупційних кримінальних правопорушень, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона після вчинення кримінального правопорушення (а було – «злочину») щиро покаялася, активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.

4️⃣ Введення статті 286-1, якою передбачається кримінальна відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Ми не будемо зупинятися на цій темі, оскільки чекаємо повернення з підписом Президента Закону за проектом №3314, яким скасовується її введення. Про це писали тут.

5️⃣ Й, зрозуміло, що технічно відбулася зміна термінів. Відтепер ми маємо поняття «кримінальне правопорушення», «кримінальна протиправність», «кримінальний проступок» тощо. Такі зміни відбулися чи не у кожній статті КК.
Це, щоб ви не лякалися, коли відкриєте Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень».

Тож відсьогодні сміливо можна викинути у смітник свої старенькі друковані КК. ??

Далі буде..