Блог

Чи вже почала. Що ще більше пригнічує всю цю ситуацію навколо.

З 22 березня 2020 року у населених пунктах та військових гарнізонах розпочалося спільне патрулювання посиленими нарядами Військової служби правопорядку Збройних Сил України, що діятимуть у взаємодії з працівниками Національної поліції та військовослужбовцями Національної гвардії України. Про це йдеться на офіційній сторінці Міністерства оборони України у Facebook.

Що взагалі таке, та Військова служба правопорядку?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» військова служба правопорядку у Збройних Силах України — спеціальне правоохоронне формування у складі Збройних Сил України, призначене для забезпечення правопорядку і військової дисципліни серед військовослужбовців Збройних Сил України у місцях дислокації військових частин, у військових навчальних закладах, установах та організаціях (далі — військові частини), військових містечках, на вулицях і в громадських місцях; для запобігання злочинам, іншим правопорушенням у Збройних Силах України, їх припинення; для захисту життя, здоров’я, прав і законних інтересів військовослужбовців, військовозобов’язаних під час проходження ними зборів, працівників Збройних Сил України, а також для захисту майна Збройних Сил України від розкрадання та інших протиправних посягань, а так само для участі у протидії диверсійним проявам і терористичним актам на військових об’єктах.

Статтею 3 Закону визначено основні завдання ВСП, серед них: виявлення причин, передумов і обставин злочинів та інших правопорушень, вчинених у військових частинах та на військових об’єктах; розшук осіб, які самовільно залишили військові частини (місця служби); запобігання вчиненню і припинення злочинів та інших правопорушень у Збройних Силах України; участь в охороні військових об’єктів та забезпеченні громадського порядку і військової дисципліни серед військовослужбовців у місцях дислокації військових частин, військових містечках, на вулицях і в громадських місцях тощо.

Також цією статтею передбачено, що забороняється покладати на Службу правопорядку завдання, не передбачені цим Законом. Ніякі виняткові обставини або накази чи розпорядження посадових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності військовослужбовців Служби правопорядку.

До того ж, ВСП відповідно до статті 9 Закону може застосовувати фізичний вплив, згідно зі статтею 10 — наручники, гумові кийки, засоби зв’язування, речовини сльозоточивої та дратівної дії, світлозвукові пристрої відволікаючої дії, пристрої для відкриття приміщень і примусової зупинки транспорту, водомети, бронемашини та інші спеціальні і транспортні засоби, а також в службових собак, а керуючись статтею 11 – вогнепальну зброю.

Тому, найголовніше, що вам потрібно пам’ятати, – це законно лише щодо військовослужбовців! Якщо ви не є військовослужбовцем – будь-які дії ВСП щодо вас є незаконними!

Ні, це незаконно!
Блокпости у Чернівецькі області, Радомишлі та інших «карантинних» містах, де їх встановили.

Ні, це незаконно!
Перевірка документів патрульними, встановлення маршрутів слідування.

«Я підписав наказ про переведення всіх підрозділів Нацполіції на посилений варіант несення служби» — зауважив Голова Національної поліції України Ігор Клименко. «Поліція впроваджує додаткові превентивні заходи, аби не допустити поширення коронавірусної інфекції в Україні, а також попередити скоєння кримінальних правопорушень, зокрема поліцейські у межах своїх повноважень перевірятимуть документи громадян, встановлюватимуть маршрути їх слідування та здійснюватимуть контроль за виконанням карантинних обмежень». Чули про це?

Відповідь проста, пояснення лежить на поверхні.

Повноваження поліції деталізовано у статті 23 цього Закону. Їх багато. А ось стаття 24 Закону передбачає, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

Наказу у публічному доступі не має. Є лише статті на новинних платформах. Та навіть справа не у цьому. Стаття 24 чітко вказує, що виключно законом ми можемо надати додаткові повноваження поліції. Пам’ятаєте, ми нещодавно говорили про правові режими надзвичайної ситуації та надзвичайного стану? Президент України своїм указом вводить режим надзвичайного стану, де можуть бути визначені додаткові повноваження поліції. Процедурний механізм такий, що цей указ повинен бути затвердженим ВРУ. Затвердження відбувається через прийняття відповідного закону і указ набирає чинності х момент набрання чинності закону про затвердження. Тобто, все рівно – через закон.

Надзвичайного стану не має, є карантин та у деяких містах – режим надзвичайної ситуації. Це все – не затверджено законом, лише Постанова КМУ та рішення на місцях.

Висновок: наказ Голови Нацполіції вводити додаткові повноваження не може.

Багато разів говорили про поліцейська заходи, про умови та виключні підстави їх застосування, особливо про перевірку документів, причини зупинки тощо. Сюди ж додамо і блокпости. Їх діяльність жодним чином не регулюється, а тому – не є законною!

У якомусь інтерв’ю, що впало в око, жіночка-лікар зазначила, що «при температурі 38 ми повинні викликати «швидку» на блокпост відповідно до інструкції». Та ні серед загальнодержавних актів, ні серед актів локального рівня на містах ми не знайшли жодної інструкції з цього приводу. Є Наказ МОЗ України, яким затверджено Рекомендації щодо дій при виявленні особи, яка відповідає визначенню випадку 2019-nCoV. Однак, ці рекомендації поширюються на ті випадки, коли відкинута можливість існування інших ГРВІ тощо. Логічно, що скринінг температури та виявлення 38 за Цельсієм – це не 100% факт коронавірусу.
Підвищена температура є показником більшості захворювань.
Вас не можуть примусово шпиталізувати!

У Протоколі 4 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, у статті 2 визначено, що кожен, хто на законних підставах перебуває на території будь-якої держави, в межах цієї території має право на свободу пересування і свободу вибору місця проживання і, на користування цими правами не повинно накладатися жодних обмежень.

Під час карантину (бо це робиться все ж на благо!) краще утриматися від поїздок, відвідування людних місць; незалежно від карантину треба зміцнювати імунітет, правильно харчуватися, дотримуватися правил гігієни! І я закликаю вас це робити! Однак, я проти того, щоб українців лякали якимись повідомленнями у меседжери, обмежували законні права у незаконний спосіб, карали без законних на те підстав!

До уваги Батьків!Із завтрашнього дня дітей не повинно бути на вулицях!В умовах карантину діти сидять вдома!!!Згідно зі ст..184 передбачено штраф 1700-5100,або ст..166 позбавлення волі строком 2-5років!Патрульні служба перевірятиме виконання наказу!Бережіть себе та дітей!!!

Знайомий текст? Viber, Facebook.. публічні теревені та загальна паніка.

Розставимо крапки над «і».

Частина 1 статті 184 КУпАП:
Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку і природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати п до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток і особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Стаття 166 КК України:
Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Невиконання таких обов’язків може проявлятися у: залишенні впродовж тривалого строку потерпілого без будь-якого нагляду; ухиленні від виховання дітей; незабезпеченні потерпілим безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжитті заходів щодо їх лікування; безпідставному обмеженні в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучному створенні незадовільних побутових умов тощо.

Обставинами, які вказують на злісний характер такого невиконання, можуть, зокрема, бути його тривалість, системність, багаторазовість, а також неодноразові звернення представників влади, освітніх, медичних та інших закладів, органів опіки та піклування, громадян з приводу неналежного виконання зазначених вище обов’язків.

Злісне невиконання вказаних у ст. 166 обов’язків утворює склад цього злочину лише у разі, коли воно потягло тяжкі наслідки. Такими наслідками можуть визнаватися смерть, каліцтво дитини чи особи, стосовно якої встановлено опіку чи піклування, захворювання їх на небезпечну хворобу, Вчинення ними суспільне небезпечних діянь, які призвели до смерті інших осіб, заподіяння істотної шкоди їх здоров’ю або потягли за собою великі матеріальні збитки тощо. При цьому обов’язковою умовою кримінальної відповідальності батьків, опікунів чи піклувальників є те, що зазначені наслідки перебувають у причинному зв’язку із їх діянням.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов’язки, що покладаються на них.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» не містить обмеження щодо перебування дітей на прогулянках.

Спіть спокійно та доглядайте за своїми дітьми!

13 березня ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу COVID-19 з осередком в Європі. В Нашій державі – карантин та закриті кордони. Як і у більшості країн світу. Переважна більшість авіакомпаній передчасно повертають туристів, які відпочивають за кордоном, та переносять вильоти, які припадають на період дії карантину.

А якщо вже відпало бажання кудись їхати після цих усіх подій?

Статтею 20 Закону України «Про туризм», визначені випадки, коли в разі невиконання, неналежного виконання туристичного договору туроператор не несе відповідальності перед туристом у разі:

? невиконання або неналежне виконання умов туристичного договору сталося з вини туриста;
? невиконання або неналежне виконання умов туристичного договору сталося з вини третіх осіб, не пов’язаних із наданням послуг, зазначених у цьому договорі, та жодна зі сторін про їх настання не знала й не могла знати заздалегідь;
? невиконання або неналежне виконання умов договору на туристичне обслуговування сталося внаслідок настання форс-мажорних обставин або є результатом подій, які туроператор (турагент) й інші суб’єкти туристичної діяльності, що надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту, не могли передбачити.

Хто несе відповідальність: турагент чи туроператор?

Відповідальність за договором між туроператором і турагентом визначається відповідно до загальних положень про агентський договір, якщо інше не передбачено договором, укладеним між ними, а також Законом України «Про туризм». Відповідно до частини 1 статті 295 Господарського кодексу України турагент у цьому випадку виконує роль посередника, який діє від імені, в інтересах, під контролем та за рахунок туроператора.

Тому якщо туристові не надано послугу, відповідати перед ним має саме туроператор. Турагент у такому разі відповідальності не нестиме.

Так, ви маєте право вимагати компенсацію, однак вірогідність повернення грошей – дуже мала.

Ситуацію, що склалася із введення карантину та обмеження авіасполучення, можна розглядати як форс-мажорні обставини. Якщо відшкодування через непередбачувані випадки вказані в договорі з туроператором, гроші вам повернуть, в іншому випадку – ні.

У разі скасування тура через обставини непереборної сили, виплата компенсацій не здійснюється. Введення карантину та обмеження авіасполучення через розповсюдження епідемії нового типу коронавірусу є форс-мажорною обставиною.

Звичайно, можна подавати до суду, але шансів виграти справу мало. 

Якщо країна, до якої ви купили тур, не входить у список країн, які знаходяться на карантині, кошти оператор повертає із штрафними санкціями згідно з договором (штраф 30–70% або 100%) від вартості поїздки.

Як правило, більшість клієнтоорієнтованих туристичних агенцій, пропонують своїм клієнтам дочекатися нормалізації ситуації та скористатися можливістю перепланувати свій відпочинок, перенести тур на інший час. Тому за теперішніх обставин краще скористатись такою пропозицією та не втратити гроші та тур.

17 березня на ранковому позачерговому засіданні ВРУ прийняла в цілому законопроект №3220 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення і поширення короновірусної хвороби (COVID-19)». За якими «податковими» правилами ми будемо жити найближчий час?

Звільнення від штрафів з 1 березня по 31 травня 2020 року

За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року, штрафні санкції не застосовуватимуться. Крім санкцій за:

• порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, страхування додаткової пенсії;
• відчуження майна, яке перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;
• порушення правил обліку, виробництва та обігу пального або спирту етилового на акцизних складах, які застосовуються на загальних підставах;
• порушення нарахування, декларування та сплати ПДВ, акцизного податку, рентної плати.

Також протягом періоду з 1 березня по 31 травня 2020 року платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня, підлягає списанню.

Що вважати порушенням податкового законодавства, законопроект не уточнює. Можливо, це будь-які норми ПКУ та підзаконних нормативних актів. Однак треба пам’ятати про винятки, яких скасування штрафів та пені не стосується. Відкритим залишається застосування штрафів за несвоєчасну реєстрацію податкових та акцизних накладних. Адже їх серед обов’язкових винятків немає (обов’язковими є лише нарахування, декларування та сплата ПДВ і акцизу).

Мораторій на податкові перевірки з 18 березня по 31 травня 2020 року

Для цього мораторію встановлений лише один виняток – він не стосується документальних позапланових перевірок щодо бюджетного відшкодування з ПДВ.

Якщо перевірка вже почалася, то вона підлягає зупиненню на період до 31 травня 2020 року. Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом.

Також на період з 18 березня по 31 травня 2020 року зупиняється перебіг строків давності щодо накладання штрафів при перевірках.

Несплата плати за землю та податку на нерухомість

Не нараховується та не сплачується за період з 1 березня року по 30 квітня 2020 року плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки, у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, та використовуються ними в господарській діяльності.

Звільнення від ЄСВ для самозайнятих фізосіб та фермерів

Тимчасово звільняються від нарахування та сплати ЄСВ всі ФОП, особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність та члени фермерського господарства за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року за себе.

Але такі особи можуть самостійно прийняти рішення про сплату єдиного внеску за періоди з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року у розмірах та порядку, визначених законодавством.

Період несплати ЄСВ через пандемію коронавірусу все рівно потрапляє до страхового стажу фізособи (відповідні зміни вносяться до Закону про пенсійне страхування). Але поки що не зрозуміло, що за такі 2 місяці зазначатиме в Звіті з ЄСВ така фізособа.

Звільнення від штрафів з ЄСВ

Тимчасово штрафні санкції не застосовуються за такі порушення, вчинені щодо періодів з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року:

• несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;
• неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);
• несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів, в т. ч. щодо штрафів за повторне неподання звіту з ЄСВ стосовно періодів з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року.

Також протягом періодів з 1 по 31 березня та з 1 квітня по 30 квітня 2020 року платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.

Напевно, наведені норми встановлені для роботодавців. Однак сплата ЄСВ та звітування про нього за ці 2 місяці не скасовуються!

Мораторій на перевірки з ЄСВ з 18 березня по 18 травня 2020 року

Законопроектом передбачено встановлення мораторію на проведення документальних перевірок правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на період з 18 березня по 18 травня 2020 року.

Документальні перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати ЄСВ, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними, зупиняються до 18 травня 2020 року.

Мораторій на інші види перевірок до 31 травня 2020 року

Тимчасово до 31 травня 2020 року забороняється проведення органами державного нагляду (контролю) планових перевірок, крім державного нагляду:

• за діяльністю суб’єктів господарювання, які відповідно до затверджених КМУ критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб’єктів господарювання з високим ступенем ризику;
• у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін;
• у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Лікарняні через коронавірус

У статті 22 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вводять окремий вид непрацездатності – період перебування в спеціалізованих закладах охорони здоров’я, а також й на самоізоляції під медичним наглядом у зв’язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), а також локалізацію та ліквідацію її спалахів та епідемій.

У тексті законопроекту нічого не говориться про оплату перших 5 днів. Сподіваємося, що перші 5 днів оплатять роботодавці.

Декларування доходів фізосіб за 2019 рік

Річна декларація про майновий стан і доходи за 2019 рік фізособами, які повинні були відзвітувати до 1 травня, завдяки законопроекту подаватиметься до 1 липня 2020 року.

Чи можна не платити за споживчий кредит?

У Законі України «Про споживче кредитування» з’явиться нова норма, яка:

• дозволятиме прострочення сплати кредиту та процентів за ним без санкцій з 1 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року
• заборонятиме підвищувати процентну ставку за вже наданими кредитами з 1 березня 2020 року по 31 травня 2020 року.

Ці дві речі пов’язані між собою. Тобто збільшувати процентну ставку через прострочення платежів за кредитом теж буде не можна.

Але буде і виняток: збільшувати процентну ставку можна, якщо це передбачено договором, тобто процентна ставка за визначенням є змінюваною (ч. 4 ст. 1056-1 ЦКУ).

Такі ж нові правила повинні застосовуватися і щодо кредитів, визначені ч. 2 ст. 3 Закону України «Про споживче кредитування». Однак, в ній зараз наведено перелік кредитів, на які не поширюється цей Закон. Зокрема, серед них є безпроцентна позика або кредити, які надаються ломбардами на вартість предмету застави.

Друзі, нагадуємо! Станом на 14:00 17 березня 2020 року у Чернівецькій області та місті Радомишль Житомирської області введено режим надзвичайної ситуації!

Режим надзвичайної ситуації, а не надзвичайного стану! Не можна ставити знак рівності між поняттями «надзвичайна ситуація» та «надзвичайний стан». Це різні режими. Різний порядок їх уведення. Різні наслідки.

Сьогодні хотілося б зупинитися на «комендантській годині».

Комендантська година (заборонений час) — заборона військовим комендантом в певний час доби і на певний час перебувати на вулицях та в громадських місцях мешканцям певного населеного пункту, де встановлено Президентом України воєнний (надзвичайний) стан.

Стаття 16 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану» серед основних заходів правового режиму надзвичайного стану наводить встановлення особливого режиму в’їзду і виїзду, а також обмеження свободи пересування по території, де вводиться надзвичайний стан; обмеження руху транспортних засобів та їх огляд; посилення охорони громадського порядку та об’єктів, що забезпечують життєдіяльність населення та народного господарства; заборона проведення масових заходів, крім заходів, заборона на проведення яких встановлюється судом; заборона страйків; примусове відчуження або вилучення майна у юридичних і фізичних осіб.

Комендантська година під час надзвичайного стану можлива лише у зв’язку з масовими порушеннями громадського порядку.

Власне стаття 18 містить таку норму: «У разі введення надзвичайного стану з підстав, зазначених у пунктах 2-7 частини 2 статті 4 цього Закону, додатково може здійснюватися запровадження комендантської години (заборона перебувати на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень особи у встановлені години доби).

Тут варто наголосити на тому, що, якщо ж Президент України Володимир Зеленський все ж таки вирішить ввести надзвичайний стан чи у певних областях, чи на всій території України, то підставою його введення буде пункт 1 частини 2 статті 4 Закону України «Про правовий режим надзвичайного стану», відповідно до якого надзвичайний стан може бути введений в разі виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій тощо), що створюють загрозу життю і здоров’ю значних верств населення. І у такому випадку, повертаючись до норми статті 18 цього ж Закону, комендантська година вводитися не буде.

Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року).

Чи мають батьки право на лікарняний або особливий режим роботи?

Для догляду за здоровою дитиною на період карантину листка непрацездатності не видають. Тому, отримати «карантинний» лікарняний у зв’язку з тим, що дитсадок чи школа призупинили роботу й нема з ким залишити дитину, — не вдасться.

А от якщо дитина занедужала в період карантину, співробітник на загальних підставах має право на отримання та оплату листка непрацездатності, виданого для догляду за хворою дитиною. Необхідність догляду за хворою дитиною є одним із видів страхових випадків, коли у застрахованої особи, якій видано листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною, виникає право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Пунктом третім частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Порядок видачі листків непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворим членом сім’ї або хворою дитиною врегульовано розділом 3 наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001 року №455.

Відповідно до вимог частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу (від 50 до 100 відсотків).

Щодо особливого режиму роботи, то можна говорити про неповний робочий час та гнучкий режим робочого часу.

Щодо першого, тобто неповного робочого часу, то відповідно до статті 56 Кодексу Законів про працю України якщо працівник має бажання працювати під час карантину, однак не має можливості протягом усього робочого дня перебувати на робочому місці, за заявою йому може бути встановлено режим роботи на умовах неповного робочого часу.

Причому на прохання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда, та осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, роботодавець зобов’язаний встановити їм неповний робочий час. Для інших категорій працівників неповний робочий час установлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Дещо іншим є гнучкий режим робочого часу. Чинним законодавством, зокрема КЗпП України, не визначено окремих аспектів застосування гнучкого режиму робочого часу. Тому Мінпраці України було розроблено Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Мінпраці України від 04.10.2006 року №359, у яких викладено умови та порядок запровадження гнучкого режиму робочого часу з урахуванням норм законодавства.

Гнучкий режим робочого часу – це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їхніх структурних підрозділів установлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня (пункт 1.2 Методичних рекомендацій).

Гнучкий режим робочого часу здебільшого передбачає підсумований облік робочого часу. У цих умовах обов’язковою вимогою є повне відпрацювання працівником установленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, визначеному для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).

За підсумованого обліку робочого часу щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена за графіком змінності, може коливатися впродовж облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді, яка визначається з розрахунку 40-годинного робочого тижня.

Тобто, на час карантину працівнику, за його заявою, можна також встановити режим гнучкого робочого часу.

Тут можна зазначити й про «надомників». Оскільки працівник не позбавлений права на укладення трудових договорів про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства України. «Надомники» розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу.

Чи можуть батьки взяти відпустку на цей час? Якщо так, то яку.

Так, можуть. Це буде або відпустка без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів у порядку статті 26 Закону України «Про відпустки», або є право використати щорічну (оплачувану) відпустку, а також додаткову соціальну відпустку (що ви маєте на це право за статтею 19 Закону України «Про відпустки»).

 

Найчастіше наявний перший випадок – відпустка без збереження заробітної плати.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки» передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у частині 3 статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. Тобто, ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально. Такими документами, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

Якщо працівник бажає отримати відпустку в період карантину, потрібно він має подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника. Ознайомившись із заявою про відпуску та документами, долученими до неї, роботодавець зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання відпустки

Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій.

Міністерство соціальної політики України у листі від 29 квітня 2016 року № 242/13/116-16  роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі. Однак цей акт не є нормативним, а має лише рекомендаційний характер! Аналогічні за суттю положення містять стаття 9-1 КЗпП України та стаття 69 Господарського кодексу України.

Нещодавно ми інформували українців на тему відповідальності за порушення санітарного законодавства в Україні. Однак, з прийняттям сьогодні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» це питання стало актуальним знову. Чому?

Вчора голова комітету ВР з питань здоров’я нації Михайло Радуцький під час брифінгу заявив про посилення відповідальності за порушення санітарного законодавства. І мова йшла про звичайних громадян.

По-перше, КУпАП доповнено статтею 44-3 такого змісту:
Стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, — тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-34 тисячі грн.), на посадових осіб — у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34-170 тисяч грн.).

Тут все більш-менш зрозуміло, хоча питання до цієї норми є.

Та є по-друге. Це кримінальна відповідальність за статтею 325 КК.

Відповідно до прийнятого сьогодні закону диспозиція статті не змінилася. Змінилася лише санкція. Якщо раніше за частиною 1 статті 325 санкція передбачала або штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, то у новій редакції – це штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-51 тисяча грн.) або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Тобто перекласифікація злочину з невеликої тяжкості в середньої.

Відповідно до частини 1 статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.

Склад злочину – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Його обов’язковими елементами є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.

Зараз нас цікавить більше всього суб’єкт злочину. Ми вже говорили про те, що він спеціальний. Тобто, лише особи, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними (працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій тощо).

Лише один науково-практичний коментар (одразу зазначимо, що це не є джерелом кримінального права в Україні) вказано, що суб’єкт може бути загальним. Аналіз судової практики за останні роки дає підстави зробити висновок, що суб’єкт все ж таки спеціальний!

Пан Радуцький зазначив, що норму 325-ї КК будуть інкримінувати впродовж наступних трьох місяці до всіх, тобто на найближчі три місяці, за його словами, суб’єкт повинен бути загальним, у той же час стосуватися лише коронавірусу. Однак, у прийнятому законі жодної вказівки на це не має! Є просто нова редакція норми. Та і з точки зору юридичної техніки як таке в принципі можливо?

Питання відкрите.

У період простою працівник може не виходити на роботу, але повинен одержувати заробітну плату.

Відповідно до статті 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров’я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

У колективному договорі може бути визначений і більший рівень оплати часу простою.

Під час простою нарахування доплат і надбавок, передбачені колективним договором, не здійснюються, оскільки працівники під час простою не виконують встановлену їм норму праці (лист Мінсоцполітики від 19.09.2013 №805/13/155-13).

При цьому податки з нарахованої зарплати під час простою роботодавцю потрібно сплатити у загальному порядку. Тобто під час нарахування зарплати за час простою необхідно нарахувати та утримати ПДФО, військовий збір та ЄСВ.

Відповідно до п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р. № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення, що не мають разового характеру, зокрема оплата праці найманих працівників підприємств у грошовому вираженні, що включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами), доплати надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Оплата простою не з вини працівника не є постійною виплатою, тому не підлягає індексації.

Хто не отримає зарплату?

Працюючі українці, які «самоізолюються», можуть не отримати виплати від Фонду соцстрахування без явних симптомів ГРВІ або коронавірусу Covid-19. Це вважається звичайним прогулом.

Відповідно до тієї ж статті 113 КЗпП України час простою з вини працівника не оплачується. А відповідно до пункту 4 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Нещодавно COVID-19 офіційно було віднесено до особливо небезпечних інфекційних хвороб (Наказ МОЗ України від 25.02.2020 року №521). Це дозволило застосовувати на території України правовий режим карантину.

Законодавство України зобов’язує лікарів отримати згоду пацієнта на лікування. Така вимога деталізується у «Порядку госпіталізації пацієнтів бригадами швидкої медичної допомоги у лікувально-профілактичні установи» МОЗ України від 14.09.2009 року: «Після огляду та надання медичної допомоги керівник Бригади у разі наявності показань повинен отримати згоду пацієнта (його родичів або законних представників) на госпіталізацію».

Однак, цей же Порядок у пункті 18 вказує на те, що у випадку виявлення (підозри) у пацієнта карантинної інфекції Бригада діє відповідно до Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України».

Відповідно до статті 28 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного добробуту населення» встановлено, що тільки вже хворі на особливо небезпечні інфекційні хвороби в разі відмови від госпіталізації підлягають примусовому стаціонарному лікуванню, а носії збудників зазначених хвороб та особи, які мали контакт з такими хворими, обов’язковому медичному нагляду і карантину у встановленому порядку. Це за своїм змістом є обмеженням волі.

Процедура обов’язкової шпиталізації осіб хворих на коронавірус, чи будь-які інші небезпечні інфекційні хвороби, відповідальність за ухилення від обов’язкового медичного огляду та обов’язкової госпіталізації, чинним законодавством не передбачена. Тобто норма є, а процедури не має.

Тим паче примусова ізоляція застосовується лише до хворих на туберкульоз, які становлять значну небезпеку для оточуючих та відмовляються від лікування, а також до осіб з психічними розладами.

Ось тут і виникає проблема: законно чи незаконно?

За загальним правилом, для підтвердження факту хвороби потрібні відповідні діагностичні лікарські документи встановленого зразка. Якщо їх не має примусова шпиталізація є незаконною та свідчить про факт перевищення повноважень лікарів та інших осіб, наділених владними повноваженнями. У такому випадку необхідно відповідно реагувати, як і на будь-які протиправні дії, спрямовані на обмеження конституційного права на свободу та недоторканість особи. Якщо людину намагаюся примусово госпіталізувати чи помістити до ізолятора, вона може:

1) викликати поліцію та скласти заяву про протизаконне обмеження (чи замах на обмеження) конституційних прав;
2) зателефонувати на гарячу лінію поліції та викласти всі обставини події із зазначенням усіх осіб, які брали в них участь;
3) офіційно повідомити головного лікаря про дії його підлеглих та про наслідки таких дій, скласти заяву про ознаки кримінального правопорушення.

А як бути з «підозрами» карантинної хвороби? Водночас тут постає питання й про співмірність інтересів людини та інтересів усього суспільства.

Стаття 28 Конституції України вказано, що «…людина без добровільної згоди не може бути піддана медичним, науковим чи іншим дослідам». З приводу «дослідів» і медичного втручання можна було б подискутувати, але, іншої трактовки немає, тому розуміємо їх як «лікування хворого». Іншими словами, це вимога поваги та надання права на гідність по відношенню до кожної людини.

Європейський Суд з прав людини зазначив (актуально і для нашої країни): «При наданні медичної допомоги, навіть коли відмова від медичної допомоги може привести до летального наслідку, примусове медичне втручання, без згоди повнолітнього, дієздатного пацієнта є втручанням у його особисту недоторканість і посяганням на права, гарантовані Конвенцією».

Тобто, «право» займає позицію того, що примусове лікування (тобто й примусова шпиталізація) є незаконним.