Чи мають батьки право на лікарняний або особливий режим роботи в умовах карантину?

Карантин – адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб (стаття 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06.04.2000 року).

Чи мають батьки право на лікарняний або особливий режим роботи?

Для догляду за здоровою дитиною на період карантину листка непрацездатності не видають. Тому, отримати «карантинний» лікарняний у зв’язку з тим, що дитсадок чи школа призупинили роботу й нема з ким залишити дитину, — не вдасться.

А от якщо дитина занедужала в період карантину, співробітник на загальних підставах має право на отримання та оплату листка непрацездатності, виданого для догляду за хворою дитиною. Необхідність догляду за хворою дитиною є одним із видів страхових випадків, коли у застрахованої особи, якій видано листок непрацездатності по догляду за хворою дитиною, виникає право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду соціального страхування України.

Пунктом третім частини 1 статті 22 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року передбачено, що допомога по тимчасовій непрацездатності по догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі з першого дня за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребує догляду, але не більш як за 14 календарних днів.

Порядок видачі листків непрацездатності у зв’язку з доглядом за хворим членом сім’ї або хворою дитиною врегульовано розділом 3 наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян» від 13.11.2001 року №455.

Відповідно до вимог частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 року розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності виплачується застрахованим особам залежно від страхового стажу (від 50 до 100 відсотків).

Щодо особливого режиму роботи, то можна говорити про неповний робочий час та гнучкий режим робочого часу.

Щодо першого, тобто неповного робочого часу, то відповідно до статті 56 Кодексу Законів про працю України якщо працівник має бажання працювати під час карантину, однак не має можливості протягом усього робочого дня перебувати на робочому місці, за заявою йому може бути встановлено режим роботи на умовах неповного робочого часу.

Причому на прохання вагітної жінки або жінки, яка має дітей віком до 14 років або дитину інваліда, та осіб, які виховують малолітніх дітей без матері, роботодавець зобов’язаний встановити їм неповний робочий час. Для інших категорій працівників неповний робочий час установлюється за угодою між працівником і роботодавцем.

Оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.

Дещо іншим є гнучкий режим робочого часу. Чинним законодавством, зокрема КЗпП України, не визначено окремих аспектів застосування гнучкого режиму робочого часу. Тому Мінпраці України було розроблено Методичні рекомендації щодо встановлення гнучкого режиму робочого часу, затверджені наказом Мінпраці України від 04.10.2006 року №359, у яких викладено умови та порядок запровадження гнучкого режиму робочого часу з урахуванням норм законодавства.

Гнучкий режим робочого часу – це така форма організації праці, за якою для деяких категорій працівників, для працівників окремих підприємств або їхніх структурних підрозділів установлюється режим праці із саморегулюванням часу початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж робочого дня (пункт 1.2 Методичних рекомендацій).

Гнучкий режим робочого часу здебільшого передбачає підсумований облік робочого часу. У цих умовах обов’язковою вимогою є повне відпрацювання працівником установленої законодавством кількості робочих годин в обліковому періоді, визначеному для підсумованого обліку робочого часу (тиждень, місяць, квартал, рік тощо).

За підсумованого обліку робочого часу щоденна або щотижнева тривалість робочого часу, встановлена за графіком змінності, може коливатися впродовж облікового періоду, але загальна сума годин роботи за обліковий період має дорівнювати нормі робочого часу в обліковому періоді, яка визначається з розрахунку 40-годинного робочого тижня.

Тобто, на час карантину працівнику, за його заявою, можна також встановити режим гнучкого робочого часу.

Тут можна зазначити й про «надомників». Оскільки працівник не позбавлений права на укладення трудових договорів про роботу вдома з додержанням норм чинного законодавства України. «Надомники» розподіляють робочий час на свій розсуд і оплата праці провадиться за фактично виконану роботу.

Чи можуть батьки взяти відпустку на цей час? Якщо так, то яку.

Так, можуть. Це буде або відпустка без збереження заробітної плати, що надається за угодою сторін тривалістю до 15 календарних днів у порядку статті 26 Закону України «Про відпустки», або є право використати щорічну (оплачувану) відпустку, а також додаткову соціальну відпустку (що ви маєте на це право за статтею 19 Закону України «Про відпустки»).

 

Найчастіше наявний перший випадок – відпустка без збереження заробітної плати.

Пунктом 3-1 частини 1 статті 25 Закону України «Про відпустки» передбачено, що відпустка без збереження заробітної плати за бажанням працівника надається в обов’язковому порядку матері або іншій особі, зазначеній у частині 3 статті 18 цього Закону, для догляду за дитиною віком до 14 років на період оголошення карантину на відповідній території. Тобто, ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину, одним із прийомних батьків чи батьків-вихователів.

Період, на який оголошено карантин, має бути підтверджений документально. Такими документами, можуть бути довідки з навчальних закладів або копії наказів про призупинення навчального процесу.

Якщо працівник бажає отримати відпустку в період карантину, потрібно він має подати заяву про надання такої відпустки, до якої долучити копію свідоцтва про народження дитини та документ, який посвідчує відповідний статус працівника. Ознайомившись із заявою про відпуску та документами, долученими до неї, роботодавець зобов’язаний видати наказ (розпорядження) про надання відпустки

Оскільки весь період карантину може тривати кілька тижнів і за потреби може продовжуватися та запроваджуватися кілька разів протягом року, така відпустка може бути продовжена та надаватися стільки разів, скільки впродовж року буде відповідних подій.

Міністерство соціальної політики України у листі від 29 квітня 2016 року № 242/13/116-16  роз’яснює, що роботодавці за рахунок власних коштів можуть установлювати додаткові трудові та соціально-побутові пільги для працівників, зокрема, інші види оплачуваних відпусток або відпусток більшої тривалості, ніж встановлено законодавством, на умовах, визначених у колективному договорі. Однак цей акт не є нормативним, а має лише рекомендаційний характер! Аналогічні за суттю положення містять стаття 9-1 КЗпП України та стаття 69 Господарського кодексу України.