Чоловік вийшов із запаркованого автомобіля та попрямував до квіткового маркету. Підійшовши, спробував відчинити двері, та вони були зачинені. На склі дверей наявне оголошення: «Працюємо в онлайн-режимі», а також номер мобільного телефону.
Чоловік зі свого мобільного телефону набрав якусь особу та запитав:
— Тільки по мобільному телефону. Дзвонити?
Тоді набрав номер телефону, вказаний на оголошенні на склі дверей магазину. Запитав, чи працюють, уточнив, чи видають потім квіти, скільки коштують тюльпани. Дізнавшись ціну та умови видачі «через віконечко», сказав, що має уточнити в знайомого, чи йому теж підходить ціна, тому він перетелефонує. Після завершення цієї розмови, знову зі свого телефону, набрав якусь особу та запитав:
— Дає через віконечко, 10 гривень штука, 20 гривень упаковка. Якщо дає мені через віконечко, то що сойдьот, чи нє?
Послухавши відповідь, продовжив:
— То купляти. Скільки? 5 штук? Добре тоді, давай.
Після цього підійшов до дверей, набрав номер телефону та попросив п’ять тюльпанів без упаковки, лише зі стрічкою.
В той же час підійшов ще один чоловік, представившись працівником муніципальної інспекції, та повідомив, що заборонено здійснювати господарську діяльність.
Муніципальники зацитували продавчині постанову уряду та склали протокол. Втім, суд дійшов іншого висновку:
«Відвідувачів не приймала, замовлення отримала по телефону, товар видала, не приймаючи відвідувача в магазині».
Коротше, «казнить нельзя, помиловать».
Тому 31 березня суддя Тернопільського міськрайонного суду відхилила протокол та закрила провадження. Продавець не є суб’єктом господарської діяльності, це по-перше. По-друге, купівля квітів та весь алгоритм дій щодо цієї купівлі повністю спланований та виконаний самими працівниками управління муніципальної інспекції. Тобто підбурювання до вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до сформованої позиції Європейського суду з прав людини, наявність державного інтересу не можна використовувати в якості обґрунтування щодо використання доказів, отриманих в результаті поліцейської провокації, оскільки застосування таких доказів наражає обвинуваченого на ризик остаточно позбавитись справедливого судового розгляду із самого початку; внутрішньодержавне законодавство не повинно дозволяти використання доказів, отриманих в результаті підбурювання з боку державних агентів.
