Кожному,
хто на законних підставах
перебуває на території України,
гарантується свобода пересування,
вільний вибір місця проживання,
право вільно залишати територію України,
за винятком обмежень, які встановлюються законом.
(стаття 33 Конституції України)
Друзі, сьогодні поговоримо про деякі рішення Уряду, спрямовані на вжиття заходів із недопущення масового поширення епідемії, зокрема в частині, що стосуються фактичного обмеження конституційного права на вільне пересування у зв’язку з покладенням на громадян обов’язку обсервації.
Насамперед, пропоную поглянути на вказану проблему, щодо якої у юридичній спільності досі не має єдиної чіткої думки, під двома кутами: законності та доцільності.
Одразу відзначимо, що дотепер у законодавстві чітко не врегульовано підстави і порядок примусової обсервації, оскільки викладене пов’язано з фактичними обмеженням волі громадянина. Щодо відповідальності за порушення санітарного законодавства, ми спілкувались .
Проте країною поширюється коронавірус SARS-CoV-2, який викликає небезпечну респіраторну хворобу. За офіційними повідомленнями МОЗ України та інших державних органів, станом на ранок 1 квітня 2020 року підтверджено 669 випадків COVID-19, є летальні. На жаль, маємо таке сьогодення.
Кабінетом Міністрів України видано низку актів, спрямованих, позаяк, на пом’якшення негативних наслідків агресивного вірусу.
Зокрема, постановою Уряду від 11 березня 2020 року № 211 (з подальшими змінами) на території всієї держави встановлено карантин. Надалі, поки що до 24 квітня 2020 року, запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України (прошу не плутати та не змішувати з надзвичайним станом).
Згідно з подальшим рішенням Кабміну (постанова від 29 березня 2020 р. №241), усі особи, які відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді (за виключенням водіїв, персоналу вантажних транспортних засобів та екіпажів суден…), вважаються такими, що мали контакт з хворим на зазначену хворобу. Такі особи підлягають обов’язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах, які визначаються Київською міською, обласними державними адміністраціями.
Проте до чого тут саме Кабмін, чому саме він визначає заходи із боротьби з пандемією? Відповідь міститься, у тому числі, в нормах Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких, загальне керівництво організацією та проведенням заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює, залежно від рівня, Кабінет Міністрів України (ч. 3 ст. 71).
Останнім часом у ЗМІ певного розповсюдження набула думка про те, що оскільки постанова КМУ №241 не опублікована в Урядовому Кур’єрі, а отже не оприлюднена, відтак не підлягає застосуванню. Інші ж апелюють до опублікування цього підзаконного нормативно-правового акту на Урядовому порталі. Не будемо зупинятись на порядку набрання чинності актами Кабміну, адже на сьогодні є його фактичне правозастосування, проблема якого дещо глибша.
За загальним поняттям, обсервація передбачає комплекс обмежувальних і протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію і ліквідацію осередку інфекційних захворювань. Обсервація застосовується до осіб, які прибули з території карантину, а також тих, хто контактував з хворими. Обсервація – це фактично спостереження протягом інкубаційного періоду для визначення потреби для подальшої госпіталізації.
Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 31) передбачено підставу для поміщення особи в обсерватор (спеціально визначений заклад охорони здоров’я) – це безпосередньо хвороба, а також підставу для госпіталізації в ізолятор – це достовірно встановлені контакти з хворим.
За постановою №241, усі, хто прибув з карантинних країн вважаються такими, що перебували у контакті з хворими. Тобто, факт контакту встановлюється законодавчо, а не на підставі медичного дослідження.
У свою чергу, Кодекс цивільного захисту України (п. 5 ч. 1 ст. 37, п. 12 ч. 2 ст. 79) передбачає запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину.
Дійсно, саме Закони не визначають порядку обсервації, а лише встановлюють критерії для цього. У той же час, саме переліченими Законами передбачено можливість введення певних обмежень.
Поряд з цим, з аналізу конституційної норми (ст. 64), вбачається, що обмеження права вільного пересування (це конституційне право) можливе лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цього обмеження.
Ми пам’ятаємо, що в Україні введено режим надзвичайної ситуації.
За офіційним коментарем Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, розміщеним на сайті Уряду, режим надзвичайної ситуації не обмежує конституційні права громадян, а лише консолідує зусилля для подолання загрози.
Отже, чи законна примусова обсервація на даний час?
Ні, не законна!
На сьогодні маємо фактично обов’язок обсервації, який, з точки зору Закону, може бути виконаний лише добровільно.
Чи буде законною обсервація при введені режиму надзвичайного стану?
Так!
Але реалізувати ці дії, якщо все ж таки державні органи точно дотримаються закону, можливо у тому числі за умови визначення порядку поміщення в обсервацію та органів, що здійснюватимуть дії з примусового поміщення громадян до обсерваторів.
Що на сьогодні зажадав Уряд від прибулих з постраждалих країн громадян, що вклав у поняття обсервації? Прохання залишатись вдома протягом 14 днів під наглядом сімейного лікаря.
До речі, Вища рада правосуддя рекомендувала судам дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.
А що там з приводу доцільності дотриматись громадянам вимог Кабміну?
Давайте пам’ятати, що свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого. Пропоную також пригадати положення Конституції України не лише щодо прав і свобод, а і про те, що кожна особа має обов’язки перед суспільством (ст. 23 Основного Закону). Ось Вам і принцип доцільності.
На початку цього посту я навів статистику зараження в Україні. Світова статистика жахливіша: кількість інфікованих давно сягнуло 700 тис. осіб, а загиблих вже понад 30 тис.
Давайте не наражатись та не наражати інших на смертельну небезпеку! Давайте поважати волю, життя і здоров’я кожного! Не доводити до ситуації, за якої в країні гарантовано введуть надзвичайний стан, а тоді буде суворо обмежено не лише право вільного пересування.
Залишаймося вдома, дотримуємося правил соціальної дистанції та особистої гігієни, адже лише ці прості речі врятують нас і тисячі інших. Здолаємо разом!
