Нещодавно ми інформували українців на тему відповідальності за порушення санітарного законодавства в Україні. Однак, з прийняттям сьогодні Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникнення і поширення коронавірусної хвороби (COVID-19)» це питання стало актуальним знову. Чому?
Вчора голова комітету ВР з питань здоров’я нації Михайло Радуцький під час брифінгу заявив про посилення відповідальності за порушення санітарного законодавства. І мова йшла про звичайних громадян.
По-перше, КУпАП доповнено статтею 44-3 такого змісту:
Стаття 44-3. Порушення правил щодо карантину людей
Порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними захворюваннями, — тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-34 тисячі грн.), на посадових осіб — у розмірі від двох до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (34-170 тисяч грн.).
Тут все більш-менш зрозуміло, хоча питання до цієї норми є.
Та є по-друге. Це кримінальна відповідальність за статтею 325 КК.
Відповідно до прийнятого сьогодні закону диспозиція статті не змінилася. Змінилася лише санкція. Якщо раніше за частиною 1 статті 325 санкція передбачала або штраф до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (1700 грн.) або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, то у новій редакції – це штраф від тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (17-51 тисяча грн.) або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років. Тобто перекласифікація злочину з невеликої тяжкості в середньої.
Відповідно до частини 1 статті 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину – це сукупність об’єктивних та суб’єктивних ознак, що дозволяють кваліфікувати суспільно-небезпечне діяння як конкретний злочин. Його обов’язковими елементами є об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт та суб’єктивна сторона.
Зараз нас цікавить більше всього суб’єкт злочину. Ми вже говорили про те, що він спеціальний. Тобто, лише особи, до службових або професійних обов’язків яких входить виконання правил, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням, а також масовим неінфекційним захворюванням (отруєнням) і боротьби з ними (працівники органів державної влади, органів місцевого самоврядування, службові особи підприємств, установ та організацій тощо).
Лише один науково-практичний коментар (одразу зазначимо, що це не є джерелом кримінального права в Україні) вказано, що суб’єкт може бути загальним. Аналіз судової практики за останні роки дає підстави зробити висновок, що суб’єкт все ж таки спеціальний!
Пан Радуцький зазначив, що норму 325-ї КК будуть інкримінувати впродовж наступних трьох місяці до всіх, тобто на найближчі три місяці, за його словами, суб’єкт повинен бути загальним, у той же час стосуватися лише коронавірусу. Однак, у прийнятому законі жодної вказівки на це не має! Є просто нова редакція норми. Та і з точки зору юридичної техніки як таке в принципі можливо?
Питання відкрите.
