Блог

Друзі, увага! Постанову офіційно опубліковано.

Кабмін ввів нові правила у зв’язку з карантином. Його рішенням обмежена особиста свобода громадян. Є і гарна новина: кожному відвідувачу магазину, СТО і банку – по масці на халяву!

Вказане передбачено постановою Уряду від 2 квітня 2020 року № 255, якою внесено чергові зміни до Постанови від 11 березня 2020 року № 211.

Зауважимо, що з усіх джерел лунає про необхідність швидкого і невідкладного реагування на розповсюдження хвороби, проте вищевказаним актом КМУ обмеження вводяться не негайно. Чи це своєчасно? Логіка не зовсім зрозуміла. Спочатку ми вводимо одні обмеження, потім без обсервації завозимо вірус з інших країн тисячами потенційних носіїв, а потім лише закриваємо кордони та починаємо відловлювати людей.

Одразу також наголосимо й на відсутності на цей час підстав для примусової обсервації (детальніше про це читайте на нашому каналі тут).

Що наразі передбачено, з основного, для широкого загалу?

Заборонено до 24 квітня 2020 р.:

1) з 6 квітня 2020 р. перебування в громадських місцях без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіратора або захисної маски, у тому числі виготовлених самостійно;

2) з 6 квітня 2020 р. переміщення групою осіб у кількості більше ніж дві особи, крім випадків службової необхідності та супроводження осіб, які не досягли 14 років, батьками, усиновлювачами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями, іншими особами відповідно до закону або повнолітніми родичами дитини;

3) перебування в громадських місцях осіб, які не досягли 14 років, без супроводу батьків, усиновлювачів, опікунів, піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів, інших осіб відповідно до закону або повнолітніх родичів дитини; 4) відвідування закладів освіти її здобувачами;

5) відвідування парків, скверів, зон відпочинку, лісопаркових та прибережних зон, крім вигулу домашніх тварин однією особою та в разі службової необхідності; 6) відвідування спортивних та дитячих майданчиків;

7) проведення всіх масових (культурних, розважальних, спортивних, соціальних, релігійних, рекламних та інших) заходів, крім заходів, необхідних для забезпечення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, за умови забезпечення учасників засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно, а також дотримання відповідних санітарних та протиепідемічних заходів;

8) роботу суб’єктів господарювання, яка передбачає приймання відвідувачів, зокрема закладів громадського харчування (ресторанів, кафе тощо), торговельно-розважальних центрів, інших закладів розважальної діяльності, фітнес-центрів, закладів культури, торговельного і побутового обслуговування населення, крім певних виключень (торгівля харчовими продуктами, пальним тощо).

Торгові точки, яким дозволено працювати, зобов’язані забезпечити свій персонал захистом обличчя та очей. Також магазини зобов’язані забезпечити відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно.

Не більше одного відвідувача на 10 кв. метрів торговельної площі.

Заборонено відвідувати заклади, які надають паліативну допомогу й таке інше.

Суттєво обмежено перевезення пасажирів всіма видами транспорту.

Дозволено провадження діяльності з:

• надання фінансових послуг;
• медичної практики;
• виготовлення технічних та інших засобів реабілітації;
• ветеринарної практики;
• діяльності автозаправних комплексів;
• діяльності з продажу, надання в оренду, технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів та таке інше.

Тут аналогічно, установи зобов’язані забезпечити відвідувачів засобами індивідуального захисту, зокрема респіраторами або захисними масками, у тому числі виготовленими самостійно.

Також дозволені перевезення осіб, за певних умов, та робота закладів громадського харчування з адресною доставкою та при забезпеченні засобами індивідуального захисту.

А тепер готові?! Ось Вам, Кабмін вирішив ЗАБОРОНИТИ:

• перебувати на вулицях без документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство чи її спеціальний статус;
• самовільно залишати місця обсервації (ізоляції).

Обидва пункти важливі для боротьби з хворобою, проте чомусь до цих пір законність розбігається із необхідністю.

Також установлено цілий порядок самоізоляції та обсервації.

 

Кожному,

хто на законних підставах

перебуває на території України,

гарантується свобода пересування,

вільний вибір місця проживання,

право вільно залишати територію України,

за винятком обмежень, які встановлюються законом.

(стаття 33 Конституції України)

 

Друзі, сьогодні поговоримо про деякі рішення Уряду, спрямовані на вжиття заходів із недопущення масового поширення епідемії, зокрема в частині, що стосуються фактичного обмеження конституційного права на вільне пересування у зв’язку з покладенням на громадян обов’язку обсервації.

Насамперед, пропоную поглянути на вказану проблему, щодо якої у юридичній спільності досі не має єдиної чіткої думки, під двома кутами: законності та доцільності.

Одразу відзначимо, що дотепер у законодавстві чітко не врегульовано підстави і порядок примусової обсервації, оскільки викладене пов’язано з фактичними обмеженням волі громадянина. Щодо відповідальності за порушення санітарного законодавства, ми спілкувались тут.

Проте країною поширюється коронавірус SARS-CoV-2, який викликає небезпечну респіраторну хворобу. За офіційними повідомленнями МОЗ України та інших державних органів, станом на ранок 1 квітня 2020 року підтверджено 669 випадків COVID-19, є летальні. На жаль, маємо таке сьогодення.

Кабінетом Міністрів України видано низку актів, спрямованих, позаяк, на пом’якшення негативних наслідків агресивного вірусу.

Зокрема, постановою Уряду від 11 березня 2020 року № 211 (з подальшими змінами) на території всієї держави встановлено карантин. Надалі, поки що до 24 квітня 2020 року, запроваджено режим надзвичайної ситуації на всій території України (прошу не плутати та не змішувати з надзвичайним станом).

Згідно з подальшим рішенням Кабміну (постанова від 29 березня 2020 р. №241), усі особи, які відвідували країни/регіони із місцевою передачею вірусу в громаді (за виключенням водіїв, персоналу вантажних транспортних засобів та екіпажів суден…), вважаються такими, що мали контакт з хворим на зазначену хворобу. Такі особи підлягають обов’язковій обсервації (ізоляції) протягом 14 днів після перетину державного кордону у спеціалізованих закладах, які визначаються Київською міською, обласними державними адміністраціями.

Проте до чого тут саме Кабмін, чому саме він визначає заходи із боротьби з пандемією? Відповідь міститься, у тому числі, в нормах Кодексу цивільного захисту України, відповідно до яких, загальне керівництво організацією та проведенням заходів з ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій здійснює, залежно від рівня, Кабінет Міністрів України (ч. 3 ст. 71).

Останнім часом у ЗМІ певного розповсюдження набула думка про те, що оскільки постанова КМУ №241 не опублікована в Урядовому Кур’єрі, а отже не оприлюднена, відтак не підлягає застосуванню. Інші ж апелюють до опублікування цього підзаконного нормативно-правового акту на Урядовому порталі. Не будемо зупинятись на порядку набрання чинності актами Кабміну, адже на сьогодні є його фактичне правозастосування, проблема якого дещо глибша.

За загальним поняттям, обсервація передбачає комплекс обмежувальних і протиепідемічних заходів, спрямованих на локалізацію і ліквідацію осередку інфекційних захворювань. Обсервація застосовується до осіб, які прибули з території карантину, а також тих, хто контактував з хворими. Обсервація – це фактично спостереження протягом інкубаційного періоду для визначення потреби для подальшої госпіталізації.

Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб» (стаття 31) передбачено підставу для поміщення особи в обсерватор (спеціально визначений заклад охорони здоров’я) – це безпосередньо хвороба, а також підставу для госпіталізації в ізолятор – це достовірно встановлені контакти з хворим.

За постановою №241, усі, хто прибув з карантинних країн вважаються такими, що перебували у контакті з хворими. Тобто, факт контакту встановлюється законодавчо, а не на підставі медичного дослідження.

У свою чергу, Кодекс цивільного захисту України (п. 5 ч. 1 ст. 37, п. 12 ч. 2 ст. 79) передбачає запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів, обсервації та карантину.

Дійсно, саме Закони не визначають порядку обсервації, а лише встановлюють критерії для цього. У той же час, саме переліченими Законами передбачено можливість введення певних обмежень.

Поряд з цим, з аналізу конституційної норми (ст. 64), вбачається, що обмеження права вільного пересування (це конституційне право) можливе лише в умовах воєнного або надзвичайного стану із зазначенням строку дії цього обмеження.

Ми пам’ятаємо, що в Україні введено режим надзвичайної ситуації.

За офіційним коментарем Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, розміщеним на сайті Уряду, режим надзвичайної ситуації не обмежує конституційні права громадян, а лише консолідує зусилля для подолання загрози.

Отже, чи законна примусова обсервація на даний час?

Ні, не законна!

На сьогодні маємо фактично обов’язок обсервації, який, з точки зору Закону, може бути виконаний лише добровільно.

Чи буде законною обсервація при введені режиму надзвичайного стану?

Так!

Але реалізувати ці дії, якщо все ж таки державні органи точно дотримаються закону, можливо у тому числі за умови визначення порядку поміщення в обсервацію та органів, що здійснюватимуть дії з примусового поміщення громадян до обсерваторів.

Що на сьогодні зажадав Уряд від прибулих з постраждалих країн громадян, що вклав у поняття обсервації? Прохання залишатись вдома протягом 14 днів під наглядом сімейного лікаря.

До речі, Вища рада правосуддя рекомендувала судам дотримуватись вимог постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211.

А що там з приводу доцільності дотриматись громадянам вимог Кабміну?

Давайте пам’ятати, що свобода кожного закінчується там, де починається свобода іншого. Пропоную також пригадати положення Конституції України не лише щодо прав і свобод, а і про те, що кожна особа має обов’язки перед суспільством (ст. 23 Основного Закону). Ось Вам і принцип доцільності.

На початку цього посту я навів статистику зараження в Україні. Світова статистика жахливіша: кількість інфікованих давно сягнуло 700 тис. осіб, а загиблих вже понад 30 тис.

Давайте не наражатись та не наражати інших на смертельну небезпеку! Давайте поважати волю, життя і здоров’я кожного! Не доводити до ситуації, за якої в країні гарантовано введуть надзвичайний стан, а тоді буде суворо обмежено не лише право вільного пересування.

Залишаймося вдома, дотримуємося правил соціальної дистанції та особистої гігієни, адже лише ці прості речі врятують нас і тисячі інших. Здолаємо разом!

 

30 березня Рада прийняла закон про додаткові соціальні та економічні гарантії на час епідемії (проект №3275). У ньому серед іншого є також окремий пункт про медпрацівників та інших фахівців медустанов, задіяних в боротьбі з епідемією COVID-19. Прописано, що їм належать надбавки до 300% заробітної плати. Тобто, мова йде про щомісячні виплати на рівні чотирьох зарплат (одна за штатним розкладом і три – в якості доплати).

Варто зазначити, що про доплати медикам, але тільки не в 300%, а в 200%, сказано також в одному з попередніх законів з «антивірусного пакету», який парламент прийняв кількома тижнями раніше. Але тоді заява про 200% надбавки обурила медичну спільноту через існуючий ще з 2003 року Наказ «Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів з інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб», яким і так передбачені ці 300%.

Втім, хоча норма про доплати «за інфекції» в Україні була, ніяких доплат медики поки не отримали, хоча спалах коронавірусу в нашій країні вже є, і розмах епідемії з кожним днем тільки зростає.

Як це часто у нас буває, є закон і «нормативка», але не має механізму виплат, переліку конкретних лікарських спеціальностей, яким належать доплати. Тобто, нічого не працює. У Законі від 17 березня 2020 року №530-IX прописано, що Кабмін в семиденний термін повинен своєю постановою затвердити механізм. Тиждень давно пройшов, але постанови уряду все ще немає. Тобто, на цей момент доплати для медиків існують тільки на папері.

У новому законі схема не змінюється – механізм доплат повинен розписати Кабмін. Коли саме він це зробить – питання відкрите. Незрозуміло з яких фондів будуть доплати. Рада повинна була вирішити саме це питання – знайти джерело фінансування. Але поки цього не зробили, тому доплати можуть традиційно перекласти на місцеву влади. У деяких містах вже приймають рішення про муніципальні доплати медикам. Скажімо, у Львові лікарям обіцяють по 10 тисяч гривень до зарплати, в Києві анонсовані доплати в 5-10 тисяч гривень (крім тих 1-4 тисяч, які медики вже отримують), над муніципальними доплатами думають також в Одесі.

До того ж закон ще не набув чинності. Тому дієвим залишається Наказ Міністерства праці та соціальної політики України від 02.06.2003 року №145 «Про умови оплати праці медичних та інших працівників за період роботи по ліквідації епідемій і спалахів з інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб».

❓ Який механізм захисту свого права на доплати?

Керівник закладу охорони здоров’я повинен видати відповідний наказ, яким медпрацівнику буде нараховано доплату. З таким наказом вас повинні ознайомити під розпис. Вихід один – наполягати.

Відповідно до пункту 2 Наказу №145 від 02.06.2003 року оплата праці медичних та інших працівників за період роботи з ліквідації епідемій і спалахів інфекційних хвороб, а також в осередках особливо небезпечних і небезпечних інфекційних хвороб здійснюється за рахунок асигнувань на охорону здоров’я та додаткових асигнувань на проведення протиепідемічних заходів з державного та місцевих бюджетів. Виділення додаткових коштів на оплату праці за рахунок асигнувань на проведення протиепідемічних заходів здійснюється у встановленому Міністерством охорони здоров’я і Міністерством фінансів порядку витрачання бюджетних асигнувань на заходи з боротьби з епідеміями, оплату праці й відрядження медичних та інших працівників, які направлені на боротьбу з епідеміями.

І колись її виплатять..
А якщо ні, тоді можна сміливо звертатися з позовом до суду.