Друзі, скажемо відверто, це жах! І говорити про нього у рамках одного посту тут не вийде. Однак ви повинні знати про це якомога більше!
З цією всією катавасією з коронавірусом з поля зору зникло чимало «але». Ці «але», найчастіше, знаходяться на одному сайті – Офіційний портал Верховної Ради України, і приховані вони під виглядом законопроектів. Щотижня ми аналізуємо їх разом з вами тут чи даємо коментарі різним ЗМІ, лаємо нашу владу чи навпаки – знаходимо щось позитивне. Але не цього разу..
..бо українська влада вирішила створити нестерпні умови для приватних осіб, щоб останні якомога швидше продали свою землю.
Ще наприкінці лютого цього року у Раді зареєстровано законопроект №3131 (чомусь завжди найбільш скандальні проекти законів мають «стильні» номери, не помічали?) «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції». Ініціативна група – партії «Слуга народу» та «Довіра».
Ремарка. Друзі, ми не хочемо, щоб ви думали, що Telegram-канал «Адвокат Права» – «проплачений» якоюсь політичною силою чи на всі 100% підтримує ту чи іншу течію. Ми вказуємо прізвища політичних діячів, назви партій для того, щоб ви мали певне уявлення про те, хто «за цим всім стоїть». Все потрібно розглядати у системі. Та про це – далі.
За словами авторів законопроекту, сьогодні в Україні існує тіньовий ринок оренди земель. І за оцінками експертів він становить 28% від загальної площі сільськогосподарських земель або близько 12 млн. га з 42 млн. га с/г земель України. При цьому в офіційній оренді перебуває близько 25 млн. га с/г земель. У 2019 році обсяг тіньової оренди с/г земель в Україні складав від 19 до 69 млрд. грн. При цьому втрати бюджетів всіх рівнів від недоотримання податків та інших платежів становлять 6-22 млрд. грн. на рік. За словами авторів, значна кількість власників землі не декларує доходи, отримані від використання землі. Тому виробники, які сплачують податки, опиняються у нерівних умовах з «мінімізаторами».
Про проект. Дуже коротко.
Проект згідно із пояснювальною запискою до нього «має на меті утворити умови для ліквідації тіньових відносин у використанні земель сільськогосподарського призначення та забезпечити рівно напружене оподаткування доходів, одержуваних від такої землі всіма її власниками та користувачами».
У законопроекті шляхом внесення змін Податкового кодексу України пропонується встановити механізм оподаткування доходів фізичних та юридичних осіб – власників та користувачів земельних ділянок сільськогосподарського призначення, який передбачає рівень сплати податків з доходу від використання таких земельних ділянок в обсязі поставленого податкового зобов’язання (далі – ППЗ). Сплаті, зокрема, підлягає різниця між сумою ППЗ та сумою сплачених суб’єктом податків та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або орендою (емфітевзисом) земельних ділянок.
Крім того, зменшується сукупний розмір земельних ділянок (з 2 до 1 гектара), з якої не оподатковується дохід фізичної особи, отриманий від продажу власної сільськогосподарської продукції, що вирощена, відгодована, виловлена, зібрана, виготовлена, вироблена, оброблена та/або перероблена безпосередньо фізичною особою на таких земельних ділянках.
А тепер починаємо виголошувати свої «фе».
Цей законопроект приведе до витіснення дрібних фермерів з їхньої землі великими агрокомпаніями. Адже селян змусять позбуватися землі, утримувати яку багатьом стане невигідно. За даними Держгеокадастру, земельні паї має близько 7 млн українців. Середній пай — 4 га. Близько 4,5 млн. власників паїв є одноосібниками. Це значить, що вони обробляють пай самостійно. Решта паїв здається в оренду. Починаючи з 2014 року кількість одноосібників зростає. Власники відмовляються здавати землю в оренду та обробляють її самі.
Великі підприємства платять мінімум податків завдяки спрощеній четвертій групі оподаткування. Це близько 300 гривень з гектара єдиного податку, який замінює собою два податки: земельний і податок на прибуток. До того ж юрособи не є кінцевими платниками решти податків (ПДВ на паливо, насіння або добрива). Тому нейтралізують їх при продажу своєї продукції, переклавши на кінцевого споживача. Натомість одноосібники не є юридичними особами та не мають такої можливості.
Тож після того як вступить в дію закон про зняття мораторію, багатьом буде краще продати землю. Адже якщо ви маєте свій пай, але не обробляєте його та не здаєте в оренду, то податок платити все одно потрібно. Законопроект передбачає необхідність сплати поставленого податкового зобов’язання усіма власниками, постійними користувачами або орендарями земельних ділянок сільськогосподарського призначення.
Не сплачувати податок можуть лише фізичні особи, що є власниками або постійними користувачами земельних ділянок із сільськогосподарськими угіддями, розміри яких не перевищують норми безоплатної приватизації для ведення садівництва (до 0,12 гектара), будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (у селах — не більше 0,25 гектара, в селищах — не більше 0,15 гектара, в містах — не більше 0,10 гектара), для індивідуального дачного будівництва (не більше 0,10 гектара). А також для ведення особистого селянського господарства, проте не більше 0,5 гектара.
Всі ці «тіньові» та «приховувані» є тому, що існує загальна неефективність існуючої системи оподаткування доходів від сільськогосподарської діяльності в Україні. Мова про 4 групу платників єдиного податку, яка потребує суттєвого вдосконалення, оскільки за своєю природою має застосовуватися виключно суб’єктами малого підприємництва з невеликими доходом, чисельністю працівників тощо, для яких ведення повноцінного податкового обліку є складним та економічно обтяжливим.
Не можна погодитись із запровадженням ППЗ для фізичних осіб – власників (постійних користувачів) земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства, що перевищують розмір 1 га, адже вказані ділянки надаються, насамперед, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції (ст. 2 Закону України «Про особисте селянське господарство»), а їх розмір для безоплатної передачі земельних ділянок громадянам згідно зі ст.121 Земельного кодексу України становить саме до 2 гектарів.
Одночасно виглядає незрозумілим, про оподаткування яких доходів таких власників (користувачів) земельних ділянок може йти мова, якщо вони використовують вирощену продукцію виключно для власного споживання.
Тому й назва проекту — «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо детінізації виробництва сільськогосподарської продукції» – не повною мірою відображає його зміст, в якому передбачені зміни лише до одного закону – Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Однак, де зміни до Земельного кодексу України? Це логічно, що останні повинні бути.
Законопроектом установлена формула, за якою обчислюється податок. ППЗ = НГО × S × 0,05 × М/12. Опустимо тлумачення, перейдемо одразу до цифр. Станом на 01.01.2020 р. середня НГО становить близько 30 тис. грн. Виходячи з середньої НГО, мінімальний податок становитиме 1500 грн. за гектар. Пам’ятаємо, що середній пай по Україні — 4 га. Тобто, якщо ви маєте пай, але не знаєте його в оренду чи не сплачуєте податків з прибутку, то податок складе близько 6 тис. грн в рік.
Якщо ж земельну ділянку офіційно передати в оренду, то сплачувати податок буде орендар, а для власника земельної ділянки нічого не змінюватиметься — він і надалі має отримувати передбачену орендну плату у передбаченому договором розмірі. У разі перебування земельної ділянки у легальній оренді, при якій орендарем сплачуються всі передбачені законодавством податки, розмір податкового навантаження фактично залишиться незмінним.
З одного боку це змусить власників здавати свої паї в оренду офіційно, аби було вигідно утримувати ділянку. З іншого — позбавить конкурентоспроможності одноосібників. І ті також будуть змушені здавати свою ділянку в оренду. Але якщо орендаря з вигідними умовами не знайдеться, то єдиним виходом стане продаж.
А як щодо ускладнення адміністрування податків та зборів, оскільки передбачає, окрім декларування податків на прибуток, доходів фізичних осіб, єдиного податку, ще й розрахунок ППЗ для кожної із земельних ділянок, загального ППЗ та його перевищення над сумою сплачених податків, зборів та інших платежів, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції.
Про інші технічні ляпи говорити? Типу, а де висновок КМУ про доцільність цього законопроекту, оскільки відповідно до статті 116 Конституції України саме він забезпечує проведення податкової політики? До законопроекту не надано фінансово-економічного обґрунтування (включаючи відповідні розрахунки), що не відповідає вимогам частини першої статті 27 Бюджетного кодексу України та частини третьої статті 91 Регламенту Верховної Ради України. І у цей же час Комітет з питань бюджету.. ПОГОДЖУЄ це проект!
Пропонований механізм оподаткування на основі ППЗ не враховує особливостей сільськогосподарського виробництва,зокрема, таких, як:сезонність виробництва, залежність від погодних та біологічних факторів, специфіка окремих видів сільськогосподарського виробництва – наприклад, їх збитковість та потреба у державному субсидіюванні, які, де-факто, визначають рівень прибутковості (збитковості) сільськогосподарського виробництва, а відтак платоспроможність, у тому числі, у частині сплати податків. При запровадженні ППЗ, яке суттєво збільшує податкове навантаження для відповідної категорії товаровиробників, наявність таких факторів підвищує ризики виникнення та значного зростання у них податкової заборгованості з відповідними соціально-економічними наслідками.
Чи ось це: «Цей Закон набирає чинності з дня наступного за днем його опублікування та застосовується до податкових періодів, починаючи з 1 січня 2020 року». Нікого не дивує? Чи може нардепи забули, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи. Це, до речі, стаття 58 Конституції України.
А що думаєте ви?
